Спастичність – це аномальне, надмірне напруження м’язів. Такий стан зустрічається приблизно у 40% пацієнтів, які перенесли інсульт. Чим сильніший парез на початку захворювання, тим більша ймовірність розвитку спастичності, особливо якщо вогнища ураження мозку локалізуються в так званих рухових шляхах. Ризик спастичності вищий у молодих людей та у тих, хто переніс геморагічний інсульт.
Як проявляється постінсультна спастичність?
Пацієнти кажуть, що у них з’являється відчуття, що рух ураженої кінцівки ніби стримується зсередини м’язовим напруженням. Дуже часто лікарі стикаються з так званим «ефектом складного ножа». Він характеризується підвищеним опором, що виникають після початку руху, і зменшенням м’язової напруги після перевищення певної межі.
Додатковою ознакою спастичного м’язового тонусу є неприродне положення кінцівок. При ураженні верхніх кінцівок у пацієнта зазвичай виникають проблеми з захватом і утриманням предметів, які мають навіть невелику вагу. Якщо уражені нижні кінцівки, людина не може нормально ходити.
Спастичність впливає не тільки на фізичні аспекти життя людини, але й на загальну якість життя. Цей стан супроводжується труднощами у виконанні повсякденних дій, таких як одягання або особиста гігієна. Він також сприяє порушенню емоційного стану пацієнта, посилюючи почуття безпорадності та самотності.
Біль і дискомфорт після інсульту
Спастичність часто супроводжується болем, іноді у вигляді постійного дискомфорту. Його легко уявити, якщо напружити й тривалий час не розслабляти м’язи (наприклад, верхньої кінцівки). Здорова людина може довільно перестати напружувати м’язи, і відчуття дискомфорту проходить. А пацієнти зі спастичністю відчувають його 24 години на добу. При неможливості виконати певний рух біль також може виникати через неправильне положення кінцівки.
Чим небезпечна спастичність після інсульту?
Як і при будь-якому захворюванні, для людей, які страждають спастичністю, найголовніше – це своєчасна діагностика та відповідне лікування. Якщо пацієнт не вживає жодних кроків у цьому напряму, можуть виникнути постійні зміни та деформації, які, попри подальшу реабілітацію, вже не піддаються лікуванню.
Тривала спастичність може бути причиною інших захворювань, найсерйознішим із яких є венозний тромбоз. Цей стан особливо небезпечний для хворих, які перенесли інсульт. Постійне напруження м’язів нерідко сприяє утворенню пролежнів, що важко піддаються лікуванню.
Як боротися з постінсультною спастичністю?
На жаль, спастичність не проходить сама по собі, тому пацієнти, які перенесли інсульт, потребують реабілітації. Перший крок до відновлення нормального тонусу м’язів – це фізіотерапія. Але багато пацієнтів не можуть виконувати вправи через сильний біль. У цьому випадку на допомогу приходять міорелаксанти. Одним із таких препаратів є «Мідокалм». Він діє на нервову систему. Блокуючи нервові сигнали, що призводять до надмірного напруження м’язів, «Мідокалм» допомагає зменшити біль і полегшити рухи.
Згідно з результатами клінічних досліджень міорелаксант «Мідокалм»:
- покращує стан м’язового тонусу;
- купірує больовий синдром;
- прискорює відновлення неврологічних функцій.
Крім цього, лікування сприяє підвищенню ступеня соціальної адаптації, нормалізації психоемоційного стану та поліпшенню якості життя пацієнтів.
Фізіотерапія як метод лікування спастичності після інсульту
Фізіотерапія допомагає зменшити м’язову скутість і відновити рухливість. Вона працює через прості, але регулярні вправи на розтягування, тренування правильних рухів і зміцнення ослаблених м’язів.
Лікарі використовують масаж, спеціальні техніки та іноді допоміжні пристосування, щоб допомогти тілу «згадати», як рухатися правильно. Також застосовують охолодження або електростимуляцію м’язів для зниження напруги. Дуже важливо почати таке лікування якомога раніше після інсульту й займатися регулярно. Програма фізіотерапії завжди складається індивідуально, з урахуванням особливостей кожної людини та ступеня його проблем із рухом.
Важливо розуміти, що спастичність після інсульту – не вирок. Сучасна медицина пропонує ефективні рішення цієї проблеми. Грамотне поєднання фармакологічної терапії з застосуванням міорелаксантів і регулярних фізіотерапевтичних процедур дозволяє значно поліпшити якість життя пацієнта. Такий комплексний підхід не тільки знижує м’язовий тонус, але й відкриває нові можливості для відновлення втрачених рухових функцій, повертаючи пацієнтам надію на повноцінне життя.
