Якщо ми введемо ключове слово «психотерапевт» в пошуковій системі, то знайдемо багато сайтів, що пропонують різні типи фахівців. Як обрати того, з ким ми готові розпочати терапевтичний процес?
Психотерапевт – як обрати?
Тут не все так просто, як з вибором лікаря. Коли ми йдемо до нього, то заздалегідь припускаємо, що це людина, яка отримала відповідну освіту, її знання перевірені під час іспитів, спеціалізації, стажування та отримала необхідну кваліфікацію. Рішення, чи йти мені до лікаря, чи до шарлатана, я приймаю на основі власних уподобань, а ці люди відрізняються між собою компетенціями, які вони отримали. На жаль, відсутність професійного закону про психотерапію означає, що стати терапевтом не підпадає під подібні обмеження. Це не означає, що терапевти не займаються самоосвітою і не прагнуть відповідати дуже високим вимогам.
Психотерапевтом може стати будь-яка людина, якщо вирішить відкрити бізнес за цим профілем. Так, ви правильно прочитали – будь-яка! Не існує способу перевірити її освіту, досвід, те, як вона працює, чи відповідає вона формальним або етичним вимогам. Чи безпечно це? Ні. Чи створює це можливість для зловживань і надання неналежної допомоги? Так. Чи повинні ми тоді відмовитися від послуг психотерапевтів і керувати власним психічним здоров’ям самостійно? Абсолютно ні.
Навчання та нагляд
І пацієнти, і професійні психотерапевти зацікавлені в тому, щоб надавати якнайкращі послуги. Зразковий спосіб здобути необхідні знання та навички – це вступити до зазвичай чотирирічної аспірантури з психотерапії за обраним напрямом (наприклад, психодинамічним, когнітивно-поведінковим або гуманістичним). Навчання включає тисячі годин теоретичних і практичних занять, особисту роботу, факультативні заняття, часто власну терапію і роботу під супервізією. Навчання закінчується відповідними іспитами, здачею письмової роботи та проходженням декількох сотень годин стажування. Перед початком навчання терапевт, звичайно, має закінчити університетську освіту (зазвичай психологічну), часто вже маючи перший досвід роботи у сфері психічного здоров’я. Навчання, особливо те, яке акредитоване значущими товариствами для психотерапевтів є вимогливим, але забезпечує терапевтів правильними інструментами та навичками для роботи з пацієнтами.
Ознайомтеся також: привітання з ювілеєм дня народження
Ті, хто навчається або вже сертифікований, зазвичай залишаються членами вищезгаданих організацій, а також дотримуються етичного кодексу. Як наслідок, вони дбають і розуміють важливість супервізії (подання своєї роботи з пацієнтом на розгляд «старшого» психотерапевта, який має можливість підтримати терапевта) і постійно оновлюють свої знання (психотерапія – молода галузь, яка швидко розвивається, а це означає, що для того, щоб кваліфіковано надавати послуги, їхнє особисте навчання практично ніколи не закінчується!). Чи означає це, що кожен сертифікований психотерапевт є досконалим? Звісно, ні. Але тоді ризик того, що ми зіткнемося з тим, що хтось візьметься за терапевтичну роботу без необхідних для цього знань і навичок, зводиться до мінімуму. Якщо ми не можемо вплинути на законодавство, варто заглибитися в процедури, згадані вище – так у нас є шанс знайти компетентного терапевта.
Компетентність психотерапевтів в Україні
Звіт про дослідження ситуації з психотерапевтами в Україні показує, що менше половини терапевтів, які надають психотерапевтичні послуги, є сертифікованими. Професію психотерапевта практикують переважно жінки (до 80 відсотків з понад 1 000 осіб, які взяли участь у дослідженні). Терапевти, які взяли участь в опитуванні, заявили, що в середньому отримали понад 900 годин навчання, а найчастіше вказували на еклектичний підхід, тобто поєднання технік з різних модальностей. Далі йшли психодинамічний та психоаналітичний підходи. Терапевти найчастіше надавали індивідуальну терапію в приватній практиці і вказували на тривожні, афективні та особистісні розлади як переважну групу пацієнтів.
Важливість терапевта в процесі психотерапії
Дослідження, в якому порівнювалися терапевтичні стосунки, в яких пацієнти відчували суб’єктивне поліпшення самопочуття, і ті, в яких цього не відбувалося, показало, що в успішних терапіях пацієнт і терапевт демонстрували спільне розуміння проблем, мали чітко визначені цілі терапії і відчували терапевтичні стосунки як такі, що підтримують. Пацієнти також зазначали, що терапевт суттєво адаптував тип втручання і спілкування до можливостей і потреб пацієнта. У випадку терапії без суб’єктивного відчуття покращення, терапевти вказували, з якими труднощами вони стикалися, і були схильні недооцінювати свою роль у взаємодії з пацієнтом.
Вас може зацікавити: Що таке Резонанс Шумана
Отже, психотерапевтичний процес – це взаємодія пацієнта і терапевта, специфічні техніки, правильне використання цих технік, динаміка стосунків, терапевтичний альянс і віддана співпраця; всі ці елементи складають успіх психотерапевтичного процесу. Відчуття суб’єктивної адаптації у відносинах пацієнт-терапевт і здатність створити терапевтичні відносини, що приносять задоволення, також вказується як важливий фактор успіху терапії.
